Висота поверхні матеріалу занадто велика, площа контакту між електродом і зарядом збільшується, а струм, що проходить, збільшується. Щоб зберегти номінальний струм, електрод потрібно підняти. Тому глибина електрода, вставленого в шихту, стає меншою, зона високої температури переміщується вгору, тигель стискається, а втрати тепла збільшуються, а швидкість хімічної реакції сповільнюється; температура днища печі низька, а скидання шлаку погане, що може навіть спричинити підвищення днища печі та погіршення стану печі.

виробництво феросиліцієвих сплавів
Якщо висота поверхні матеріалу занадто висока, кремнезем у заряді скочується до нижнього краю конуса, і його негативний вплив буде більш серйозним.
Якщо рівень матеріалу занадто низький, електрод буде вставлено глибше в матеріал печі. Однак завдяки тонкому шару матеріалу матеріал легко послабити і навіть викликати дугу. Шар матеріалу тонкий, шихта не може бути повністю нагріта, а втрати тепла великі, що не сприяє збільшенню площі тигля.

виробництво феросиліцію з ультранизьким вмістом вуглецю
Практика показує, що більше підходить плоска фасонна поверхня матеріалу. Оскільки поверхня матеріалу має відповідну висоту, а конус широкий і ніжний, доданий заряд все ще підтримує правильну комбінацію та рівномірний розподіл, і явище скочування кремнезему відбувається рідко. Таким чином, електрод можна вставити в шихту відносно глибоко і стабільно, що сприяє підвищенню температури печі і розширенню тигля. Хімічна реакція в печі може бути повністю проведена. Поверхня матеріалу має хорошу повітропроникність, а шихта добре прогріта, тому стан печі нормальний.


